Щороку 31 грудня ми ходимо до родичів проводжати старий рік і дарувати подарунки. На 22:00 ми викликали таксі, щоб їхати додому, так як о 23:00 до нас повинні прийти гості, а ще потрібно було встигнути накрити на стіл.
Таксі відмовилося нас везти з-за того, що ми з маленькою дитиною, а дитячого крісла у них немає. Чоловік сказав: підемо додому пішки. Цього я не очікувала: хоч ми і любимо багато і далеко гуляти, але не в такий момент.
Ми з чоловіком трохи посварилися, тому що автобуси вже не ходять, на вулиці мінус 20, до будинку йти хвилин 45, а у нас три великих паперових пакета з подарунками і в руках контейнер з м’ясом. І ось йдемо мовчки додому. Раптом бачимо – їде трамвай, як раз до нашого будинку! Чоловік з дитиною на руках, я з пакетами побігли швидше до трамвайної зупинки. Поки бігли, у мене порвався один пакет, і довелося перекладати його вміст прямо на бігу в інші пакети. Поки перекладала, відірвалася ручка на другому пакеті.
Під’їхав трамвай, і ми сіли в нього щасливі, але тут кондуктор каже про обрив лінії – виходить, ми зможемо проїхати тільки половину шляху до будинку. Через три зупинки виходимо з трамвая, і у мене відриваються ручки на третьому пакеті.
Нерви здали від зміни емоцій. Я все кладу на сніг, забираю дитину у чоловіка, а він бере пакети в оберемок, і ми по безлюдних вулицях йдемо додому. Я заглядала у вікна будинків і заздрила, що все вже за столом, а ми в такій безглуздій ситуації, на холоді і пити сильно хочеться.
Прийшли ми додому о 23:25. Жахливо втомлені. Висипали купу з подарунків і пакетів близько порога, де чоловік з дитиною їх і розбирали, поки я накривала на стіл і ставила гаряче в духовку.
Ми так сильно втомилися, що з святкового одягу переодяглися в спортивну. Вирішили зустріти Новий рік по-домашньому.
Я розповіла чоловікові, що хотіла так само, як в кіно, перед самим Новим роком поспішати додому, боятися не встигнути до 00:00 годин, що цікаво було б випробувати це. Що з нами і вийшло!
Будь першим хто прокоментує